ПРО ЗОНУ НАЙБЛИЖЧОГО РОЗВИТКУ І НАВЧАННЯ
Урок в інклюзивному класі буде справді ефективним лише тоді, коли кожній дитині, у тому числі з ООП, у ньому буде комфортно, а здобувач освіти з освітніми труднощами відчуватиме у ньому в позитивному ключі свою індивідуальність, але не «меншовартість» / «незручну інакшість». Це потребує опановування членами команди супроводу мистецтвом малих кроків. Віра в дитину – це не очікування швидких результатів, а філософське сприймання її розвитку, готовність до невдач, адекватне позитивне підкріплення мінімальних досягнень та надання доцільної допомоги рівно в тій мірі, якої потребує здобувач освіти. Не потрібно забирати у нього можливість через зусилля досягнути поставленої мети. У кожного здобувача освіти має бути досвід самостійного подолання перепон.
Відзначимо, що учень повинен мати уявлення про труднощі, для подолання яких потрібно докладати певних зусиль: не слід допускати, щоб досягнення усіх поставлених цілей, виконання завдань давалося дитині надто легко, оскільки це неправомірно обмежує процес навчання та розвиток дитини з ООП (важливо спиратися у навчанні не лише на зону актуального, але і на зону найближчого розвитку). Адже «те, що дитина сьогодні робить з допомогою дорослих, завтра вона зможе зробити самостійно» (за Л. С. Виготським). Стабільне «нарощування» зрілості когнітивних процесів та емоційно-вольової сфери учня забезпечується наявністю запиту від зовнішнього світу. В свою чергу відсутність запиту, потреби призводить до гальмування розвитку дитини.
Технологія модульного навчання забезпечує реалізацію перспективно-випереджального навчання як зони найближчого розвитку (завдання, яке дитина здатна виконати з незначною допомогою дорослого), коли перед здобувачем освіти за навчальною темою ставляться питання, які розширюють зміст навчальної програми відповідно до уподобань / актуальних життєвих компетенцій для здобувачів освіти.
Автор: Прасол Д.В., директор КУ "Інклюзивно-ресурсний центр №3"
