Рекомендації для психологів закладів освіти по написанню психологічної характеристики
РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПСИХОЛОГІВ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ
ПО НАПИСАННЮ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ
НА ЗДОБУВАЧА ОСВІТИ
Яка сутність психологічної характеристики?
Психологічна характеристика описує стан розвитку дитини на момент обстеження за результатами психодіагностики. Вона є результатом виконання фахівцем діагностичних функцій у роботі зі здобувачами освіти. Її завданням є опис актуального стану розвитку дитини і зони найближчого розвитку (прогностична функція).
Є відмінності між психологічною і психолого-педагогічною характеристиками. В останній більш розширено описуються умови проживання в сім?ї, фізичний розвиток (відмічаємо особливості і наявні порушення – адже це їхній безпосередній і опосередкований вплив на інші пізнавальні процеси), учбова діяльність (навчальна успішність, сильні сторони (улюблені предмети) і слабкі сторони), трудова діяльність (ставлення, продуктивність), взаємодія у групі / класі (участь, активність, лідерські якості). Тобто якщо психологічна характеристика в більшій мірі розкриває індивідуально-психологічні характеристика дитини, то психолого-педагогічна в більшій мірі описує соціально-психологічні характеристики. Тож у психологічній характеристиці ми відзначаємо умови проживання в сім?ї, фізичний розвиток, особливості трудової діяльності лише за потреби, якщо вони мають суттєвий (часто – негативний) влив на розвиток дитини.
Відмічу також, що зміст, акценти у психологічній характеристиці можуть частково різнитися у залежності від установи, закладу, який дав запит, адже вони можуть ставити перед собою різні цілі.
У психологічній характеристиці варто відзначити терміни проведення обстеження (якщо дитина недавно поступила до закладу, переведена з іншого ЗЗСО). Обов’язково враховуємо віковий розвиток дитини і нам обов’язково потрібно мати уявлення про нормативний розвиток для певного віку (це вихідна база, онова, на якій базується наша подальша оцінка розвитку дитини).
Як збираємо матеріал для психологічної характеристики?
Можливі методи дослідження: спостереження, опитування (батьки / законні представники, педагоги), бесіда, тестування, аналіз результатів діяльності.
Спостереження – навмисне, систематичне, цілеспрямоване вивчення психіки дитини через її зовнішні прояви (поведінку). Особлива увага взаємодії дитина – однолітки, освітнє середовище. Також взаємодія дитина – дорослий. Спостереження у природніх для дитини умовах (оптимально з 2-3 разу відвідування, коли це стане звичним для дітей): у ЗЗСО на уроці, перерві. При цьому не розкриваємо мету спостереження, не приділяємо зовнішньо живого зацікавлення до конкретної дитини. Результати можна відзначати у щоденнику чи карті спостережень.
У бесіді з дитиною враховуємо її суб’єктивне сприймання себе і тому орієнтуємось перш за все на збір інформації про її зацікавлення, бажання, самооцінку. При цьому слід співвідносити висловлювання дитини про себе з її поведінкою (результатами спостереження).
Під час опитування батьків збираємо інформацію про особливості поведінки дитини поза межами школи, вдома. Якщо батьки ідуть на контакт і адекватно сприймають оцінку і рекомендації фахівців, вони можуть надати багато цінної інформації. Дійсно бувають приклади відмінностей у поведінці дитини вдома і у закладі освіти (приклад поведінки дитини на КО і вдома під час онлайн занять). При опитуванні педагогів – поведінка дитини на уроці та перерві, загальна працездатність, взаємодія з дітьми.
Труднощі у вербальному сприйманні інструкцій (необхідність повторення, спрощення) слід враховувати під час тестування, за необхідності адаптуючи інструктивний матеріал, оскільки багато діагностичних методик не враховують цей момент. Враховуємо об’єм пам?яті відповідно до віку (з 15 речень тексту дошкільник запам’ятає 3-4, молодший школяр – 6-8, пам?ять у них має переважно наочно-образний характер, краще запам’ятовується найбільш яскраве). Тести обираємо валідні, надійні, прості і короткі. Дотримуємося принципу лезо Оккама (добираємо тести для діагностики визначених властивостей, не проводити тестування заради тестування). Самі методики у характеристиці називати не потрібно, відзначаючи лише результати діагностики.
Що описуємо у психологічній характеристиці?
Коротко зазначимо основні моменти, на які варто звернути увагу при написанні психологічної або психолого-педагогічної характеристики.
Пізнавальна сфера (когнітивні процеси). У характеристиці потрібно розкривати причиново-наслідкові зв’язки, пам’ятаючи про системність психіки. Наприклад: порушення мовлення (ЗНМ ІІ рівня) досить часто зумовлюють і відставання у розвитку словесно-логічного мислення, пов’язані з труднощами у вербальному сприйманні інструкцій та пояснень, а значить у подальшому без корекційної роботи все більше знижуватимуть ймовірність успішної навчальної діяльності. Крім того, пам?яті і мислення, інтелектуальним можливостям дитини неможливо дати повну характеристику без опису уваги як їх особливої форми організації.
Описуємо сприймання (властивості, переважання), увагу (розлади уваги), пам?ять (продуктивність (об’єм, швидкість запам?ятовування і точність відтворення), механічне і словесно-логічне запам?ятовування, тип: образна, словесно-логічна, емоційна, рухова тощо), мислення (розвиненість видів мислення (наочно-дійове, наочно-образне, словесно-логічне), оволодіння основними мисленнєвими операціями (аналіз, синтез, узагальнення, класифікація, порівняння тощо), об’єм знань), уяву (для дошкільників лише відтворюючу (репродуктивну), а для школярів і творчу (продуктивну)), мовлення (активний і пасивний словниковий запас, спосіб пояснення слів), навчаємість. Відзначаємо «проблемні» зони і сильні сторони.
Особистість (емоційно-вольова сфера). Емоції – це психічні стани. Особливу увагу приділяємо розладам настрою (нестійкість, циклічність, ейфорія, надмірні стійкі гіпер або гіпотимність), адекватності емоцій і їх зовнішнього вираження (міміка, жести), здатність до емпатії. Відмічаємо прояви агресії (характер (зовнішня чи ауто, фізична чи вербальна), прояви експлозивності – це спалахи агресії). Оцінка вольової сфери (вольові якості) і здатності до самоорганізації, сформованість соціально-побутових навичок. Мотивації (навчальна (стійка, тип: навчальна, зовнішня, соціальна тощо), комунікативна (у разі комунікативних особливостей дитини – РАС, прояви мутизму тощо), зацікавлення дитини). Звертаємо увагу на характер (змістовний, формальний) і стійкість контакту, наявність зорового контакту.
Психічні властивості – закріплені стилем діяльності і способом життя властивості психіки. Зазначаємо тип темпераменту та акцентуації або психопатії характеру за наявності і значної вираженості, що впливає на характер діяльності і міжособистісної взаємодії.
Самооцінку – відзначаємо за наявності відхилень (неадекватна, низька-висока). Так само за потреби – інтернальність чи екстернальність локусу контролю.
Підкреслю – варто описувати особистість вцілому, а не окремі властивості (має вимальовуватись з мозаїки властивостей цілісна картина особистості).
Обов’язково приділяємо увагу динаміці розвитку дитини у порівнянні з попередніми роками (якщо дитина навчається не перший рік) у навчанні, пізнавальному розвитку, комунікативних навичках (за наявності ускладнень у минулому): позитивна, негативна. Як приклад, як спеціаліст я це відмічаю у характеристиці, якщо певні проблеми є, але наявна явна позитивна динаміка у розвитку дитини.
Приділяємо увагу особливостям родинного виховання (склад сім?ї (неповна, знову зведена і т.п.), стиль виховання, домашній уклад тощо), якщо це негативно впливає на особистісний розвиток та комунікацію.
Також можемо коротко інтерпретувати конфліктні ситуації у закладі освіти (з однолітками, педагогами), якщо такі є.
